2 квітня - Всесвітній день поширення інформації про аутизм

Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму (World Autism Awareness Day), що відзначається щорічно 2 квітня, починаючи з 2008 року, встановлений резолюцією Генеральної асамблеї ООН № A / RES / 62/139 від 18 грудня 2007 року

За тиждень до Великодня

За тиждень до Великодня починаються приготування до великого свята: варять яйця і розписують писанки, начиняють кобваси, випікають печиво і паски.

На чистий четвер господарі прибирають хати, двір, стайні, роди — "щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті". Усі миються, купаються, перуть білизну.

На страсну п'ятницю печуть паски. Їсти їх ні в якому на до Великодня.

В суботу фарбують писанки. Писанка - символ весняного відроження природи, радості, всепрощення і великоднього привіту. У народі кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки." Кожна писанка маленький світ, тому на них малюють небо з зорями, сонце, дерево життя.

В неділю всі рушають до церкви на службу, святять паски, яйця. Поздоровляюють і христосуються. При христосуванні цілуються, обмінюються писанками і кажуть так:    

- Христос воскрес!    

- Воістину воскрес!    

Найпершими верталися з церкви дівчата, по дорозі даруючи свої крашанки тим хлопцям, до яких лежало серце.

Потім вся родина сідала за стіл. Початку їли паску і яй потім приходить черга інших великодніх страв. Це найсмачніше, що тільки е у господарстві: сир, шинка, ковбаса, на наливки та настоянки...    

Хлопці і дівчата веселяться і гуляють у цей день. Граються у "павбитки", катаються па гойдалці, танцюють, співають.

На другий день Великодня люди ходять один до одного у гості, христосуються і обмінюються писанками. Цей день називається "волочільним".

На третій день Великодніх свят люди збираються разом і веселяться — "відпроваджують свята".

—    "Христос воскрес!"

—    "Воістину воскрес!"

Ми чуєм ці слова і там і тут.
Той день, як Він вознісся до небес,
Безмежно любить христянський люд.

Молодшає церковний наш майдан
Од вишиваних сорочок та блуз...
Яке блаженство душам християн!
Всі відчувають: з нами наш Ісус!

В цей день не може бути лайки, чвар...
Цілуймося по-братськи залюбки!
Свячені паски, як найвищий дар,
Несуть додому горді малюки.

А крашанками битись? Диво-гра!
Як пощастить, їх виграть можна й сто!
Великдень дуже любить дітвора,
Вона радіє святу, як ніхто.

А пречудовий
         мелодійний дзвін?
Нам хочеться,
          щоб він повік не вщух..
Христос із нами!
          В наших душах Він —
Його пречистий
          невмирущий дух!

         

ВЕРБОВИЙ ТИЖДЕНЬ

ВЕРБА - універсальний символ Прадерева життя, а Великодна верба- його живий вираз. Уособлення працездатності й родючої сили. Вона - образ весни, Батьківщини, України і, разом з цим, жіночого смутку та вдівства. Виражає меланхолійну красу. Своєрідно приваблива, навіть по-особливому таємнича, несе в собі поклик до бажань, які не завжди можна визначити і пояснити .

Де ростуть верби, там 

чисті джерела води.

На городі під вербою стоїть колодязь із водою.

Де срібліє вербиця - там здорова водиця.

Верба і дівчина приймуться де-небудь.

Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.

Де не повернешся, золоті верби ростуть.

Гнучка, як лоза.

Зігнувся, як верба над водою.

Така правда, як на вербі груші.

Високий, як лоза, а дурний, як коза.

Верболіз б'є до сліз.

Вербові дрова, а козячий кожух - то й випре дух.

ЩОБ ВИЖИТИ!!!

📍1. Обпісяний шарфик. Так ми зазвичай розповідаємо під регіт дітей перше правило виходу з палаючого або задимленого приміщення. Тому що це правда: воду з собою ми носимо нечасто, діти - майже ніколи. А гинуть саме від диму. Тому беремо будь-який одяг: шарф, футболку, сорочку, блузку, поділ спідниці. Пісяємо. І дихаємо через мокру тканину. Сеча набагато краще фільтрує і дим і отруйні речовини, ніж вода. Діти сміються, але всі погоджуються з тим, що в небезпечній ситуації це зробити не соромно. Але це настрій «не соромно» можна створити тільки в діалозі і краще - між дітьми. У кожному класі або групі завжди знайдуться ті, хто переконливо скаже: А що смішного? Якщо це врятує життя.

📍2. Привчайте дітей до гри: знайди вихід. Та й себе теж. Ми ніколи не замислюємося про те, як залишати приміщення в разі пожежі. Ніколи. А це можна швидко і весело зробити звичкою. А привчаючи дитину, ви і самі станете звертати на це увагу. Тому протягом 2-3 тижнів, приходячи в будь-яке приміщення, весело і моментально дивимося, куди б ми побігли в разі пожежі. Можна уточнити у співробітників.

📍3. Вихід з панікою з натовпу. Тут три правила: - Йдемо тільки за напрямком руху, не зупиняючись, навіть якщо рідні залишилися позаду. Ви зустрінетеся після того, як вийдете назовні.
- Обережно огинаємо кути, стовпи, будь-які зустрічні перешкоди. Для цього  дивимося, що попереду. Йдемо, схрестивши руки на грудях, виставивши лікті трохи вперед і тримаючись руками за плечі. Так, якщо вас здаючи, ви зможете дихати вільно.
- Якщо впали: ніяких «згрупуватися»! У вас є три секунди, щоб встати за всяку ціну. Для цього чіплятися мертвою хваткою в найближчі ноги, джинси, пальто, і, як мавпи піднімаємося по людині. Пам'ятаємо, що людина-дерево не буде нам радий. І навіть можливо стукне по голові. Але ви встигнете встати. Потренуйтеся вдома.

 І дай боже Вам ніколи не потрапляти в такі ситуації

Весну зустрічаємо

     

   Весняні свята пов’язані з пробудженням природи від зимового сну і супроводжуються піснями (у східних районах — веснянками, у західних — гаївками, ягілками, гагілками), іграми, хороводами. 

         У давнину українці вірили, що птахи, повертаючись з вирію, приносили на своїх крилах весну. Умовним початком весни вважається день Явдохи (14 березня), який збігався з початком нового року у слов’ян.

         Весняний період відіграє важливу роль у аграрному календарі українців і пов’язаний з сільськогосподарськими роботами та різноманітними ритуальними діями, спрямованими на отримання гарного врожаю. 

         Головним весняним святом українці вважають Великдень, що під впливом християнської церкви отримав назву Воскресіння Христове. У цьому святі органічно поєдналися давні ритуали та християнські церковні обряди. Обов’язковими атрибутами свята стали святковий хліб — паска та спеціально орнаментовані яйця — крашанки, писанки.

Цвяхи в паркані: якперестати дітям говорити слова, які травмують

Є така східна притча

Мудрий батько дав запальному синові мішечок з цвяхами і наказав кожного разу, коли йому не вдасться стримати гнів, забивати в дошку забору один цвях. Перший час число цвяхів в паркані зростала в геометричній прогресії. Але юнак працював над собою, і батько порадив йому кожен раз, коли вийде стримати емоції, витягувати з паркану по цвяху. Настав день, коли жодного цвяха в паркані не залишилося.

Але паркан вже не був таким, як раніше: він був поцяткований дірками. І тоді батько пояснив синові, що кожен раз, коли ми ранимо людину словами, в її душі залишається така ж діра, такий же шрам. І навіть якщо ми потім вибачаємося і «виймаємо цвях», шрам все одно залишається.

Заносити молоток і забивати цвяхи змушує не тільки гнів: часто ми вимовляємо травмуючі слова не замислюючись, критикуючи знайомих і колег, «просто висловлюючи свою думку» друзям і близьким. А ще - виховуючи дитину . Особисто на моєму «паркані» величезна кількість дірок і шрамів, завданих люблячими батьками з кращих спонукань: «Ти не моя дитина, мені тебе в пологовому будинку підмінили!», «От я в твоєму віці ...», «І в кого ж ти така!», «Ну копія тато!», «У всіх діти як діти ...», « Не дарма я завжди хотіла хлопчика ... »

Всі ці слова були сказані в серцях, в момент відчаю і втоми, багато в чому вони були повторенням того, що колись доводилося  чути самим батькам. Але дитина не вміє зчитувати ці додаткові смисли і вловлювати контекст, зате чудово розуміє, що вона не така, не справляється, не відповідає очікуванням.

А ЯК ТОДІ ВИХОВУВАТИ?

Діти - джерело не тільки радості, а й негативних почуттів: роздратування, розчарування, смутку, гніву. Як впоратися з емоціями, які не поранивши дитячу душу?

1. Виховуємо або не можемо впоратися з собою?

Перш ніж висловити своє невдоволення дитині, подумайте: це виховний захід або ви просто не можете впоратися зі своїми почуттями?

2. Подумайте про довгострокові цілі

Виховні заходи можуть переслідувати як короткострокові, так і довгострокові цілі. Короткострокові орієнтовані на сьогодення: припинити небажану поведінку або, навпаки, спонукати дитину робити те, що він не хоче.

Ставлячи перед собою довгострокові цілі, ми дивимося в майбутнє. Якщо ви вимагаєте беззаперечного підпорядкування, подумайте на 20 років вперед. Ви хочете, щоб дитина, коли виросте, підкорявся, не намагаючись відстоювати свою позицію? Ви ростіть ідеального виконавця, робота?

3. Висловлюйте почуття, використовуючи «Я-повідомлення»

В «Я-повідомленнях» говоримо тільки про себе і свої почуття. «Я засмучена», «Я розсерджений», «Коли шумно, мені важко зосередитися». Однак не варто плутати їх з маніпуляціями. Наприклад: «Коли ти отримуєш двійку, у мене голова болить» - це маніпуляція.

4. Оцінюйте не особистість, а вчинки

Якщо вважаєте, що дитина чинить неправильно, повідомте йому про це. Але за умовчанням дитина хороший, а поганими можуть бути вчин

ки, слова: не "ти поганий», а «мені здається, ти зараз вчинив погано».

5. Навчіться справлятися з емоціями

Якщо ви розумієте, що не можете впоратися з почуттями, зробіть зусилля і постарайтеся використовувати «Я-повідомлення». Потім подбайте про себе: вийдіть в іншу кімнату, відпочиньте, прогуляйтеся.

Якщо ви знаєте, що вам властиві гострі імпульсивні реакції, засвойте навички емоційної саморегуляції: дихальні техніки, практики усвідомленої  уваги. Почитайте про стратегії управління гнівом, намагайтеся більше відпочивати.

21 березня - міжнародний день людини із синдромом Дауна

   

 Вперше день людини з синдромом Дауна був проведений в 2006 році. У грудні 2011 року Генеральна Асамблея ООН запропонувала з 2012 року відзначати цей день усім державам і міжнародним організаціям, щоб підвищити рівень інформованості суспільства про синдром Дауна і привернути увагу до необхідності поліпшення якості життя людей з цим синдромом.


 День і місяць для цієї події були обрані зовсім не випадково — вони символічно позначають природу синдрому Дауна: мова йде про 3 (замість 2-х, як зазвичай у людини) копії 21-ї хромосоми.

   Хвороба Дауна – найпоширеніша хромосомна патологія, яка спричиняє тяжкі наслідки для хворої дитини.. Як свідчать статистичні дані, ймовірність народження дитини з синдромом Дауна становить 1:600-800 всіх новонароджених і не залежить від раси, місця проживання, способу життя або соціального становища батьків. Батьки дітей з синдромом Дауна змушені щодня боротися за гідне існування і майбутнє своїх дітей, долаючи величезний опір і нерозуміння з боку суспільства.

     Міжнародний день людини з синдромом Дауна кладе перед собою мету привернути увагу суспільства до проблем людей з обмеженими здібностями, адже вони відрізняються від звичайних людей в плані інтелекту і багато хто з них страждають від вроджених вад розвитку внутрішніх органів, але своєю добротою, щирістю і безпосередністю вони не відрізняються від звичайних людей, а часто і перевершують. 

Шановні  жителі бджолиного рою! У нас новинка!!!! Сторінка " Запитання-відповідь" розпочала роботу! Ви нам запитання з різних аспектів виховання і навчання дошкільників, а ми вам підказочку де знайти відповідь на нього. Медового нам спілкування!

Добірка народних рухливих ігор

А весна вже й не за горами! Пропонуємо добірку народних рухливих ігор для дітей із циклу " На зеленому горбочку"

Ігри з м'ячем 

«Роззява» - діти встають у коло, на відстані одного кроку один від одного і починають перекидати м'яч, називаючи по імені того,хто повинен ловити м'яч. Перекидають м'яч, поки хтось його не упустить. Той, хто впустив м'яч, встає в центр кола і за завданням граючих виконує 1 - 2 вправи з м'ячем. 

«Старі постоли» - на одній стороні майданчика проводять межу-це місто, де знаходяться всі грають. Простір за містом - ігрове поле. Діти стають до межі і прокочують м'ячі в бік поля. Чий м'яч далі покотиться, тому водити. Ведучий бере м'яч і чекає, коли за м'ячами будуть виходити гравці, і всіх, хто переходить межу міста, намагається засалити м'ячем. Коли ведучий схибить, він наздоганяє м'яч, а гравці намагаються взяти свої м'ячі і втекти за межу. Засалений ставати ведучим. 

«Літаючий м'яч» - гравці встають в коло, водяший знаходиться в середині кола. За сигналом діти перекидають м'яч один одному, через центр кола. Ведучий намагається зловити м'яч або торкнутися його рукою. Якщо йому це вдається, то він встає в коло. А той кому, був кинутий м'яч, стає ведучим. 

«Великий м'яч» - гравці стають в коло і беруться за руки. Ведучий з м'ячем знаходиться в середині кола. Він намагається викотити м'яч з кола ногами, і той, хто пропустити м'яч між ніг, стає ведучим. Але він стає за колом. Гравці повертаються спиною до центру. Тепер ведучому потрібно вкотити м'яч у коло. Коли ж м'яч потрапляє в коло, гравці знову повертаються обличчям один до одного, а в середину встає той, хто пропустив м'яч. 

Ігри із стрибками 

«Півнячий бій» - діти діляться на пари і стають один від одного на відстані 3-5 кроків. 
Пари зображують забіяк півнів: стрибаючи на одній нозі, вони намагаються штовхнути один одного плечем. Той, хто втратив рівновагу і встав на землю обома ногами, виходить з гри. 

«Добридень, сусіде!» - гравці діляться на дві групи і стають обличчям один до одного на відстані витягнутих рук. Перші гравці - ведучі, починають гру: стають на одну ногу і скачуть в напрямку іншої команди. Не зупиняючись, вони звертаються до гравця: «Добридень, сусіде!» Той, до кого звертаються, відповідає: «Здрастуй!» - і стрибає за ведучим. Гра закінчується, коли діти утворюють один ланцюг. 

«Стрибунці» - на підлозі або на землі креслять коло. Один з гравців стає в середину кола - він пятнашка. За сигналом діти перестрибують лінію кола і, якщо не загрожує бути осаленным, деякий час залишаються всередині кола. Продовжують стрибати на 2 ногах, просуваючись до центру кола. Учасники іри намагаються ухилитися від п'ятнашки і вчасно вистрибнути з кола. Засалений ставати п'ятнашкою. 

«Вовк у рові» - учасники вибирають вовка і господаря, інші вівці. 
На одній стороні майданчика будинок, де живуть господар і гуси. На середині майданчика знаходиться рів, де сидить вовк. За сигналом господаря «вівці в полі, вовк у рові»- гравці повинні перестрибнути через рів і піти в поле щипати травичку. За сигналом: «Вівці, додому!», гравці повертаються в будинок, перестрибнувши через рів. Кого піймав вовк, стає ведучим. 

Ігри з бігом 

«Порожнє місце» - гравці встають в коло, вибирають ведучого считалкой. Починаючи гру, він пробігає повз гравців, одного з них плямує і продовжує бігти далі по колу. Заплямований біжить в інший бік від ведучого. Хто з них перший добіжить до вільного місця в колі, той і займає його, а спізнився стає ведучим. 

«Курочки» - гравці вибирають господиню і півника, всі інші курочки. Півник веде курочок гуляти. Виходить господиня і запитує: «Петушок, петушок, не бачив мою курочку». «А яка вона в тебе». «Рябенька, а хвостик чорненький». «Ні, не бачив». Хазяйка сплескує руками й кричить: «Кшш,кшш!» курочки біжать в будинок, а господиня ловить їх, півник курочок захищає. Всіх спійманих курочок господиня веде будинок.