📍1. Обпісяний шарфик. Так ми зазвичай розповідаємо під регіт дітей перше правило виходу з палаючого або задимленого приміщення. Тому що це правда: воду з собою ми носимо нечасто, діти - майже ніколи. А гинуть саме від диму. Тому беремо будь-який одяг: шарф, футболку, сорочку, блузку, поділ спідниці. Пісяємо. І дихаємо через мокру тканину. Сеча набагато краще фільтрує і дим і отруйні речовини, ніж вода. Діти сміються, але всі погоджуються з тим, що в небезпечній ситуації це зробити не соромно. Але це настрій «не соромно» можна створити тільки в діалозі і краще - між дітьми. У кожному класі або групі завжди знайдуться ті, хто переконливо скаже: А що смішного? Якщо це врятує життя.
📍2. Привчайте дітей до гри: знайди вихід. Та й себе теж. Ми ніколи не замислюємося про те, як залишати приміщення в разі пожежі. Ніколи. А це можна швидко і весело зробити звичкою. А привчаючи дитину, ви і самі станете звертати на це увагу. Тому протягом 2-3 тижнів, приходячи в будь-яке приміщення, весело і моментально дивимося, куди б ми побігли в разі пожежі. Можна уточнити у співробітників.
📍3. Вихід з панікою з натовпу. Тут три правила: - Йдемо тільки за напрямком руху, не зупиняючись, навіть якщо рідні залишилися позаду. Ви зустрінетеся після того, як вийдете назовні.
- Обережно огинаємо кути, стовпи, будь-які зустрічні перешкоди. Для цього дивимося, що попереду. Йдемо, схрестивши руки на грудях, виставивши лікті трохи вперед і тримаючись руками за плечі. Так, якщо вас здаючи, ви зможете дихати вільно.
- Якщо впали: ніяких «згрупуватися»! У вас є три секунди, щоб встати за всяку ціну. Для цього чіплятися мертвою хваткою в найближчі ноги, джинси, пальто, і, як мавпи піднімаємося по людині. Пам'ятаємо, що людина-дерево не буде нам радий. І навіть можливо стукне по голові. Але ви встигнете встати. Потренуйтеся вдома.
І дай боже Вам ніколи не потрапляти в такі ситуації
Безмежні співчуття родинам загиблих. Як? Як, скажіть, таке могло статись? Суцільне жахіття......
ВідповістиВидалитиЛюдська недбалість та безвідповідальність. Скільки смертей ні в чому не винних людей. За що? Чому? Особливо переживаєш,коли гинуть діти. Світла пам'ять загиблим.
ВідповістиВидалитиУ каждого горя своё лицо.
ВідповістиВидалитиУ каждой потери свой страшный след.
И кто-то останется подлецом,
А кто-то оставит для нас свой свет…
Не хочется верить и понимать,
Но горло сжимает от боли ком…
Хоронят ребёнка отец и мать,
А кто-то построил огромный дом,
Легко сэкономив на жизнях тех,
Которые заново не вернуть…
Пусть каждый за свой отвечает грех!
Пожалуйста, Боже, когда-нибудь
Попробуй доходчиво объяснить,
Что денег дороже – людей сердца,
Но только не так, чтобы слёзы лить
Ребёнку без матери и отца…
Нас нужно наказывать, пробуждать,
Но это жестокий, плохой урок!
Они веселиться должны, играть,
Но кто-то их радость, увы, поджог.
Ответственность… Где же она была?
Хозяева жизни плюют на всех…
Их совесть искала, но не нашла.
Оправдан ли в бизнесе злой успех?
Оправдано всё, где душа сгнила,
Где всё покупают и продают…
А в детской душе столько есть тепла
И пусть Ангелочки с небес поют
Оглохшим и чёрствым сердцам людским,
Чтоб остановились, взглянули ввысь…
Бог выдал такое заданье Им,
Чтоб люди ценить научились жизнь…
Не нужно проклятий и громких фраз...
Пусть всем по деяниям воздают!
Молитвой мы можем обнять сейчас
Тех Ангелов светлых, что нам поют…
© Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт, 2018