Вправи на розвиток дрібної моторики

Навчати дитину правильно говорити слід починати від самого малечку, 
використову­ючи різноманітні ігри та вправи.

Однак мовні ігри, подані у педагогічній та спеціальній літературі, здебільшого вимагають виготовлення наочності, створення відповідних умов.
Пропоную комплекс мов­них ігор, у які без додаткової підготовки можна пограти вдома з дітьми різного віку, починаючи з наймолодшого 



ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

Дружні пальчики
Мета: розвиток дрібної моторики.
Обладнання: аркуш паперу, ручка
(олівець).
Опис гри.
Перший варіант.
Дорослий чи­тає дитині вірш і разом з нею грає її пальцями.
а)      "Пальчикова сімейка".


Оцей пальчик — мій дідусь,
А оцей — бабуся.
Оцей пальчик — мій татусь,
А ось цей — матуся.
Оцей пальчик — я.
Така наша сім'я?
 (Розчепірити пальці. Почергово називаючи членів родини, загинати пальці. Потім стиснути долоню в кулак).



б)      "По гриби".
Між сосни пухнастих лап                              (Витягнуті руки з розчепіреними пальцями покласти одна на одну долонями донизу).
Дзвінко дощик: крап-крап-крап!                   (Імітувати група фортепіано).
Де сучок давно засох,                                       (Стиснути руки в кулаки).
Виріс мох-мох-мох...                               (Відкривати кулаки, різко виставляючи
по одному пальцю).
Де листок до листка прилип,                (Скласти долоні разом).
Виріс гриб-гриб-гриб.                           (Поставити кулак на стіл і накрити доло­нею другої руки).
Білих тут грибів сім'я.                            (З 'єднати руки від ліктів, розвести п 'ясті й розчепірити пальці).
Хто знайшов їх? Я, я, я!    (Почергово з 'єднувати однойменні паль­ці обох рук).
Дружно ми гриби збирали,        (Стиснути п 'ясті рук—зробити жест ру­костискання).
їх у кошики складали.                  (Сплести пальці обох рук "кошик"; великі пальці підняти й з'єднати — "ручка").

в) "В лісі є зелена хата".
В лісі є зелена хата,            (З 'єднати пальці рук під кутом; підняти руки над головою—це "дах").
Там поснули ведмежата.     (Зігнувши пальці, покласти руки під щоку, заплющити очі),
А найменший — вереда — (Показати долонею зріст ведмедика; скривитися).
Сивій мамі набрида.           (Піднявши руки вгору, показати зріст мами-ведмедиці; махати руками в на­прямку від себе).
Каже: — Я не хочу спати.      (Вказівним пальцем показати на себе; зробити заперечний жест; покласти до­лоні під щоку).
Утечу вночі із хати,                     (Імітувати пальцями біг по столу; підня­ти руки над головою "дах").
Коли меду не даси,                      (Скласти долоні у ківшик; рухати ними до себе "дай-дай-дай").
Риби, сала, ковбаси!           (Плавно рухати руками, імітуючи пере­сування рибки; робити колові рухи ру­кою по животі).
— Люлі-люлі, треба спати, —    (Імітація сну).
Над синком шепоче мати. —       (Рухати губами: "усмішка"— "трубоч­ка"; піднявши руки, показати зріст ма­ми-ведмедиці).
Як заснеш — тобі усе                   (Імітувати сон, зробити вказівний жест: обома руками зробити коловий рух).
сон в кошівці принесе                      (сплести пальці обох рук – «кошівка»; великі пальці підняти й з’єднати  -  «ручка»
Повторивши кілька разів такі ігрові завдання, дитина легко відтворюватиме рядки вірша й виконуватиме складніші пальчикові вправи.

 Другий варіант.
Дорослий читає вірш і малює, а дитина виконує до­даткові графічні завдання.
а) "Дощ і дощенята"
 Малюєть­ся хмаринка. Дитина від опорних крапок прямими лініями зображує дощик.
По літніх доріжках
На тоненьких ніжках
Бігли дощенята
Спеку проганяти.
А з-за Хмари —
Дощ, Дощ
Блискавками        
трощ, трощ!
Дощеняток доганяє,
Личка квітам умиває.
Стали всі чистесенькі,
Радісні, свіжесенькі.
Дощенята зникли в лузі,
Ну а Дощ спить у калюжі.

б) "Равлик".
Малюється равлик без "хатинки". Дитина за опорними крапками проводить спіралеподібну лінію, не відриваючи руки від аркуша.
Равлику-павлику, де живеш?
Що на плечах, равлику, ти несеш?
Я живу під каменем, на горбі,
Хатку-мушлю ношу я на собі.

в) "Жолудята".
 Малюється гілка дуба. Дитина самостійно намагається намалювати жолудь (овал із "шапин­кою" та "хвостиком"), домальовує жолудям "личка" (очі, носик, ротик), зображуючи на них різний настрій (веселий, сумний, гнівний, здиво­ваний).
Жмурять очі під дубочком
 Малі жолудята:
Вітер усмішку сховав:
   Де нам їх шукати? —
У росинці, під листочком —
 Де лиш не шукали...
Ми з тобою сіли разом І намалювали.

Немає коментарів:

Дописати коментар